Заздрість чи тиск проросійських чиновників? Що відбувається з керівництвом військових капеланів ПЦУ?


На День незалежності України столицею нашої держави пройшов Марш захисників. В якому окремою «коробкою» йшли військові капелани (священники) Православної церкви України. Та, на жаль, цей Марш показав не тільки шану людям, які духовно опікуються нашими захисниками на фронті та в тили, але й оголив дуже гостру проблему. Чому саме Марши захисників – пояснимо трохи нижче.

За два дні після Маршу, 26 серпня, Синодальне управління військового духовенства (СУВД) Православної церкви України своїм розпорядженням за підписом митрополита Іоана (Яременка) заборонило військовим священникам ГО «Капелани Волині» діяти від імені СУВД, носити встановлений капеланський підрясник темно-оливкового кольору, а голову ГО протоієрея Михаїла Бучака виключили з числа військових капеланів. У чому ж причина таких радикальних дій? 

З 2014 року українське військове капеланство будувалось і загартовувалось кропіткою працею і непохитною вірою. Сотні священників Української православної церкви Київського патріархату та Української автокефальної церкви згодом утворили велику об’єднану родину військових капеланів Православної церкви України. Серед них був і протоієрей Тарас Мельник, який разом з однодумцями втілював ідею військового капеланства у життя і адаптував капеланство до сучасних потреб українського воїна та захисника. 

Та попри цю важку працю та заслужене визнання з боку українського війська та українського народу, діяльність військових священників досі не врегульована на законодавчому рівні. І цим часто намагаються скористатися певні особи, яким опіка військових капеланів ПЦУ над військом стоїть як кістка в горлі. 

Так, дехто з чиновників з нової влади, відомі своєю прихильністю до Кремля або ж які просто володіють феноменальною недалекоглядністю, розпочали безпрецедентний тиск на тих, хто «з нуля» будував інститут капеланства в Україні. 

Серед таких топ-чиновників опинився Сергій Трофімов, перший застпуник голови Офісу президента. Його активна підтримка Російської православної церкви в Україні (УПЦ МП) відома давно і всім. Він неймовірно сильно прагне повернути промосковських священників капеланами у Збройні Сили України, яких звідти вигнали після початку російської агресії проти України.

Щоб полегшити досягнення вказаної мети, чиновники з Офісу Президента спочатку вирішили послабити капеланство Православної церкви України. За його ідейного керівництва, розпочався шалений інформаційний та адміністративний тиск на Першого заступника голови СУВД протоієрея Тараса Мельника. 

І такий тиск мав успіх. На початку 2020 року низка осіб з керівництва Синодального управління військового духовенства (СУВД) Православної церкви України де-факто були усунуті від управлінських функцій. Всім, хто знав як тримати баланс у величезній капеланській родині, умів прораховувати адміністративні кроки наперед, вказали на двері. Першим, кого по-тихому усунули від управлінської роботи був протоієрей Тарас Мельник. 

Глава СУВД митрополит Іоан (Яременко), звісно ж, людина хороша. Та «хороша людина» – не професія. Стало відомо, що як адміністратор він виявився надто слабким, недалекоглядним, легко піддавався одномоментним емоціям, ухвалював поспішні рішення, не вивчивши ситуацію з усіх сторін. 

Військові капелани на місцях відчули зміни настроїв у керівництві СУВД задовго до перших адміністративних рішень і, в силу своїх можливостей, почали самоорганізовуватись. Однією з таких форм самоорганізації стало об’єднання «Капелани Волині», яку очолив протоієрей Михаїл Бучак. Кожен капелан об’єднання провів незліченну кількість днів в окопах разом з солдатами, зберігаючи їхню віру, підіймаючи бойових дух, допомагаючи пораненим і тим, чиє життя, на жаль, у ті дні закінчувалось. Солдати і офіцери високо цінували капеланську турботу і, принагідно, нагороджували священників відомчими нагородами і медалями. 

І тут ми повертаємося до того, чому саме Марш захисників на День незалежності оголоив проблему з керівництвом військових капеланів. Коли капелани приїхали до Києва на Марш, священники гордо носили такі дорогі для них нагороди. Але не всім київським капеланам це сподобалось. 

Капеланські нагороди і раніше викликали палку заздрість окремих кліриків ПЦУ. Зокрема впливові архієреї не раз були помічені у роздратованості медалями і орденами на грудях військових священників. Зрозуміло, що в них прокидалась заздрість, бо інших причин такої надмірної уваги годі й шукати. За нашими даними, саме ця роздратованість і проявилася у заступників митрополита Іоана – протоієреїв Михаїла Предка та Костянтина Холодова. Які вимагали від капеланів зняти і сховати кітелі з нагородами. 

Костянтин Холодов давно розривається між бажанням бути священником і прагненням стати офіцером. То він апелює до правил носіння священничого облачення, а за мить – наполягає на дотримання священником норм Статуту Збройних сил України, ніби священники є комбатантами. З Михаїлом Предком трохи інша історія – він на повну користується слабкостями керівництва, щоб реалізовувати власні амбіції, хоч часто-густо вони ведуть до повного абсурду. 

Вимагати від ветерана у такий день зняти нагороди з грудей – це нерозумний і несправедливий крок. Миритись із таким хамством капелани не хотіли, але єдиний, хто виступив проти – отець Михаїл Бучак. Він відстояв законне право капелана надягти заслужені медалі на День Незалежності України. Але амбіції та самолюбство протоієреїв Михаїла Предка та Костянтина Холодова не змогли винести такого удару. 

В результаті, 26 серпня 2020 року маємо розпорядження СУВД про виключення Михаїла Бучака зі складу військових капеланів. Митрополит Іоан вкотре продемонстрував свою недалекоглядність і кепські лідерські якості. 

На тлі вказаних подій почала з’являтись інформація про наміри «нових обличь» у керівництві СУВД виключити зі складу військових капеланів інших активних священників, які в областях України та оперативних командуваннях ЗСУ виконують своє служіння і докладають чималих зусиль для самоорганізації капеланства на місцях. 

Досить показова, трохи комічна, але й трохи сумна історія відбулась із капеланом Василем Вирозубом. Його капеланська діяльність у по оперативному командуванні «Південь», як то кажуть, реклами не потребує. «Нові обличчя» СУВД намірились і його зняти з посади в ОК «Південь», але тут сталось неймовірне: священника Василя Вирозуба особисто приймає Предстоятель ПЦУ митрополит Епіфаній. І приймає досить тепло. Його Блаженство нагороджує військового капелана і не жалкує слів, коли висловлює захоплення його мужністю та неймовірними успіхами його щоденного служіння. «Нові обличчя» принишкли, кадрове розпорядження по Василю Вирозубу робилося «по-тихому». 

Схожі кадрові потуги СУВД спостерігаються і стосовно військових капеланів Тараса Волянюка (ОК «Захід») та Євгена Орди (ОК «Північ»). На черзі опинився і протоієрей Дмитро Поворотний, який завоював колосальний авторитет у Дніпропетровській та інших південно-східних областях України за непохитну віру, сотні днів капеланського та волонтерського служіння на передовій в АТО/ООС. Кожен патріот, кожен військовий чи волонтер Дніпра знають Дмитра Поворотного. Але тепер, його ім’я теж «на олівці» у «нових обличь» СУВД. 

Сященники – військові капелани Тарас Мельник, Василь Вирозуб, Дмитро Поворотний, Михаїл Бучак, Тарас Волянюк, Євген Орда і ряд інших – це ті кити, які створили і тримали на своїх плечах військове капеланство в Україні. І зараз їх методично прибирають з посад та перешкоджають їм виконувати свій щоденний подвиг. 

Втім не можна говорити про кадрові розпорядження СУВД без згадки про діяльність центрального офісу Управління від почтаку цього року. А здобутки, наскільки нам відомо, дійсно «вражають»: за 2020 рік митрополитом Іоаном (Яременком) підписано розпорядження про: виключення священника Андрія Фоменка зі штату СУВД; виключення священника Павла Проценка зі штату СУВД; включення священника Михаїла Бучака зі штату СУВД; заборону військовим капеланам брати участь у діяльності професійних спілок та громадських організаціях. І все!

Це все, на що спромігся київський офіс СУВД за майже три квартали 2020 року. Вся діяльність звелась до заборон і покарань. Жодного конструктивного рішення ухвалено не було. Поряд з тим, капеланам «обрубали» можливість самоорганізації на місцях. 
 
Яка ж мотивація «нових облич» СУВД? Чи це свідоме руйнування українського капеланства на виконання завдання Кремля? Чи все ж має місце недолугість та бездарність нинішнього керівництва СУВД? І не дивно, що дехто з нових заступників митрополита Іоана на фоні чисток в капеланських рядах вже приміряє під себе крісло головного капелана.
 
А тим часом голова Синодального відділу по взаємодії зі Збройними Силами та іншими військовими формуваннями України Російської православної церкви в Україні (УПЦ МП) Августин (Маркевич) п’є каву в кабінеті на Банковій із Сергієм Трофімовим. Спільно вони планують наступні кроки з введення російської агентури, залегендованої під військових капеланів РПЦвУ (УПЦ МП) до лав Збройних Сил України. 
І такими темпами, схоже, їм навіть не доведеться багато планувати. Митрополит Іоан (Яременко) та його «молода команда» самі, без зовнішньої «допомоги», зруйнують інститут українського капеланства.

Джерело: informator.press
Share on Google Plus
    Blogger Comment
    Facebook Comment

0 ☞ :

Отправка комментария