Як відомо, працюючи в неприбутковій організації, священнослужителі завжди перебувають
в тісному контакті з місцевою владою. Ну там, щоб попросити сприяння в якихось
суто господарських питаннях або гуманітарних ініціативах, погоджувати певні
заходи... Деякі чиновники в обмін на сприяння, навіть таке що знаходиться
виключно в правовому полі та цілком у межах їх посадових обов'язків, просять
про відповідні – проте вже не дуже-то законні, – послуги, коли справа йде до
чергових виборів. Проте й деякі служителі культу не утримуються від спокуси
скористатися знайомствами в корисливих цілях. Особливо це стосується тих, хто
паралельно займається підприємницькою діяльністю (усупереч канонам, звичайно,
але життя створює свої прецеденти - спробуй прогодувати сім'ю на бідній і
малолюдній парафії, коли ще й єпископ внески вимагає, немов оброк!).
Так, багато київських священиків ПЦУ добровільно або
мимоволі беруть участь у сірих схемах розпилювання бюджету, пробиваючи
контракти для будівельної фірми, зареєстрованої за адресою Свято-Миколаївського
храму, що на Татарці.
Натомість, звичайно, отримують деякий відсоток. І хоча основним вигодонабувачем
є настоятель парафії протоієрей Тарас Мельник, схоже, що більшість учасників
комбінації задоволена. Тим паче, що контакти заповзятливого пастиря – переважно
з високопоставленими військовими (як ніяк, він є першим заступником голови
Синодного управління військового духовенства!). А слідом за контактами йдуть і супервигідні контракти, які складають
основну частину його доходу, – і якими, на відміну від цивільних київських замовлень з кримінальним
відтінком, він нікому іншому не зобов'язаний.
І правда ж, якщо б Тарас Леонідович не ділився – була
б заздрість у людей, а це – гріх. А так заповзятливому протоієреєві ПЦУ –
розширення діяльності: фірма зі статутним капіталом у тисячу гривень ТОВ "Проектно-будівельний альянс",
кінцевим бенефіціаром якого він є (разом з
колишньою помічницею депутата Катериною Шараповою), за неповні 3 роки існування встигла укласти 140 договорів на загальну суму понад 790 млн
гривень. Водночас і іншим батюшкам –
додаткова копійка. А копійка зайвою не буває – думати, що в Києві життя
цукрове, теж не треба: рівень цін високий, але навіть городу немає!
Що отримують від такої неформальної співпраці з
помічником керівника усіх капеланів військові – достеменно не ясно. Відкати – це
ніби як занадто грубо і небезпечно, велика довіра потрібна... А церковники – все
ж таки чужі люди, не з системи. Священики в армії з їх молебнями, утренями,
вечернею тощо – це додаткові турботи до купи основних завдань, за які можна "обгребти",
непрофільна активність. До того ж іноді й особовий склад розхолоджують,
відволікають від прямих обов'язків, особливо в тилі. Хіба що план потрібно виконати щодо заміщення капеланських посад. А для
цього потрібно, щоб церква давала пастирів, відриваючи їх при цьому від
звичного місця. Та й взагалі з урахуванням масових переходів в українську
церкву священики нині в дефіциті. Так що, ймовірно, аби співпраця йшла краще,
плани виконувалися, а отже, і начальство претензій не мало – можна й "підмастити".
Ба більше, що треба всього лише комусь заплющити очі
на те, що в тендерах беруть участь підставні фірми, роль яких – вдавати з себе
масовку, конкуренцію та програвати (як це відбувалося для багатьох суперників
ТОВ "Проектно-будівельний альянс" на
конкурсах від замовників, які найчастіше з ним співпрацюють: це легко
перевірити, походивши по посиланнях на Clarity-Project і
оцінивши співвідношення перемог до загального числа закупівель, в яких вони
взяли участь). Навіть якщо так званий конкуруючий підрядник насправді пов'язаний із
заздалегідь відомим переможцем тендеру, як це було при будівництві дитячого садочка
в селі Гатне під Києвом. Подумаєш, щось не догледіли. Усі нюанси хіба
перевірити!
А там дивишся – заступник голови СУВД і житлові
будинки та гуртожитки для військовослужбовців побудує. Справа теж потрібна і
добра – турбота про підлеглих, захисників України.
Ось тільки витрати – завищені, а якість
матеріалів і робіт – навпаки, нижче заявленого. Як, наприклад, у Катеринівці на Донеччині, де фірма Тараса Мельника
схожим чином, без дозволу ДАБІ, виграла тендер на ремонт школи, а як сильні
дощі пішли – протікання на три поверхи, інвентар замочило, навчальний процес на межі зриву.
Ну вибачте, а як інакше! Особливо коли своїх
ресурсів немає – техніку орендуй, підрядників найми... З усіма поділитися
треба, та й собі прибуток залишити, а на все решта – ще й щось зображати. Та й
дрібниці це все, велика річ – вода протекла. Як ні побудуй, з Божою допомогою вистоїть, а якщо Господь
потоп наведе – так все змиє.
Головне, що минулого тижня Блаженніший Митрополит Київський і
всієї України Епіфаній і Міністр оборони Андрій Загороднюк обговорили продовження
плідної співпраці та реалізації спільних проектів, а також законодавчі заходи з
підвищення ефективності капеланського служіння священиків у війську.
Ось тільки, на тлі широкої корупційної діяльності отця
Тараса Мельника, про суми й масшатаби співпраці, яка обговорювалася на цій
зустрічі митрополита Епіфанія з високопоставленим військовим, – навіть страшно
подумати! Тим паче, що з усіх церковних керівників, причетних до взаємодії з
військовим відомством, Блаженнішого супроводжував добре знайомий з Тарасом Мельником і
справами капеланів по торішньому Всеукраїнському з'їзду військових священиків
настоятель храму Малої (Теплої) Софії - колишній голова Економічного управління
УПЦ КП протоієрей Петро Ландвитович.
0 ☞ :
Отправить комментарий