Церковно-державні стосунки та закупівлі






Як відомо, працюючи в неприбутковій організації, священнослужителі завжди перебувають в тісному контакті з місцевою владою. Ну там, щоб попросити сприяння в якихось суто господарських питаннях або гуманітарних ініціативах, погоджувати певні заходи... Деякі чиновники в обмін на сприяння, навіть таке що знаходиться виключно в правовому полі та цілком у межах їх посадових обов'язків, просять про відповідні – проте вже не дуже-то законні, – послуги, коли справа йде до чергових виборів. Проте й деякі служителі культу не утримуються від спокуси скористатися знайомствами в корисливих цілях. Особливо це стосується тих, хто паралельно займається підприємницькою діяльністю (усупереч канонам, звичайно, але життя створює свої прецеденти - спробуй прогодувати сім'ю на бідній і малолюдній парафії, коли ще й єпископ внески вимагає, немов оброк!).
Так, багато київських священиків ПЦУ добровільно або мимоволі беруть участь у сірих схемах розпилювання бюджету, пробиваючи контракти для будівельної фірми, зареєстрованої за адресою Свято-Миколаївського храму, що на Татарці. Натомість, звичайно, отримують деякий відсоток. І хоча основним вигодонабувачем є настоятель парафії протоієрей Тарас Мельник, схоже, що більшість учасників комбінації задоволена. Тим паче, що контакти заповзятливого пастиря – переважно з високопоставленими військовими (як ніяк, він є першим заступником голови Синодного управління військового духовенства!). А слідом за контактами йдуть і супервигідні контракти, які складають основну частину його доходу, – і якими, на відміну від цивільних київських замовлень з кримінальним відтінком, він нікому іншому не зобов'язаний.
І правда ж, якщо б Тарас Леонідович не ділився – була б заздрість у людей, а це – гріх. А так заповзятливому протоієреєві ПЦУ – розширення діяльності: фірма зі статутним капіталом у тисячу гривень ТОВ "Проектно-будівельний альянс", кінцевим бенефіціаром якого він є (разом з колишньою помічницею депутата Катериною Шараповою), за неповні 3 роки існування встигла укласти 140 договорів на загальну суму понад 790 млн гривень. Водночас і іншим батюшкам – додаткова копійка. А копійка зайвою не буває – думати, що в Києві життя цукрове, теж не треба: рівень цін високий, але навіть городу немає!
Що отримують від такої неформальної співпраці з помічником керівника усіх капеланів військові – достеменно не ясно. Відкати – це ніби як занадто грубо і небезпечно, велика довіра потрібна... А церковники – все ж таки чужі люди, не з системи. Священики в армії з їх молебнями, утренями, вечернею тощо – це додаткові турботи до купи основних завдань, за які можна "обгребти", непрофільна активність. До того ж іноді й особовий склад розхолоджують, відволікають від прямих обов'язків, особливо в тилі. Хіба що план потрібно виконати щодо заміщення капеланських посад. А для цього потрібно, щоб церква давала пастирів, відриваючи їх при цьому від звичного місця. Та й взагалі з урахуванням масових переходів в українську церкву священики нині в дефіциті. Так що, ймовірно, аби співпраця йшла краще, плани виконувалися, а отже, і начальство претензій не мало – можна й "підмастити".
Ба більше, що треба всього лише комусь заплющити очі на те, що в тендерах беруть участь підставні фірми, роль яких – вдавати з себе масовку, конкуренцію та програвати (як це відбувалося для багатьох суперників ТОВ "Проектно-будівельний альянс" на конкурсах від замовників, які найчастіше з ним співпрацюють: це легко перевірити, походивши по посиланнях на Clarity-Project і оцінивши співвідношення перемог до загального числа закупівель, в яких вони взяли участь). Навіть якщо так званий конкуруючий підрядник насправді пов'язаний із заздалегідь відомим переможцем тендеру, як це було при будівництві дитячого садочка в селі Гатне під Києвом. Подумаєш, щось не догледіли. Усі нюанси хіба перевірити!
А там дивишся – заступник голови СУВД і житлові будинки та гуртожитки для військовослужбовців побудує. Справа теж потрібна і добра – турбота про підлеглих, захисників України.
Ось тільки витрати – завищені, а якість матеріалів і робіт – навпаки, нижче заявленого. Як, наприклад, у Катеринівці на Донеччині, де фірма Тараса Мельника схожим чином, без дозволу ДАБІ, виграла тендер на ремонт школи, а як сильні дощі пішли – протікання на три поверхи, інвентар замочило, навчальний процес на межі зриву.
Ну вибачте, а як інакше! Особливо коли своїх ресурсів немає – техніку орендуй, підрядників найми... З усіма поділитися треба, та й собі прибуток залишити, а на все решта – ще й щось зображати. Та й дрібниці це все, велика річ вода протекла. Як ні побудуй, з Божою допомогою вистоїть, а якщо Господь потоп наведе – так все змиє.
Головне, що минулого тижня Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Епіфаній і Міністр оборони Андрій Загороднюк обговорили продовження плідної співпраці та реалізації спільних проектів, а також законодавчі заходи з підвищення ефективності капеланського служіння священиків у війську.
Ось тільки, на тлі широкої корупційної діяльності отця Тараса Мельника, про суми й масшатаби співпраці, яка обговорювалася на цій зустрічі митрополита Епіфанія з високопоставленим військовим, – навіть страшно подумати! Тим паче, що з усіх церковних керівників, причетних до взаємодії з військовим відомством, Блаженнішого супроводжував добре знайомий з Тарасом Мельником і справами капеланів по торішньому Всеукраїнському з'їзду військових священиків настоятель храму Малої (Теплої) Софії - колишній голова Економічного управління УПЦ КП протоієрей Петро Ландвитович.
Share on Google Plus
    Blogger Comment
    Facebook Comment

0 ☞ :

Отправка комментария