На сьогодні список суддів-колаборантів, які підозрюються у державній зраді, вже складає більше 230 осіб, переважна більшість з яких продовжила відправляти правосуддя на окупованих територіях.
Так в вересні минулого року СБУ заарештувала суддю Північного апеляційного господарського суду Володимира Куксова, який дуже чекав на окупантів та виправдовував їх злочини. В травні 2023-го року служба безпеки оголосила підозру голові Полтавського районного суду Полтавської області, судді Ларисі Богомоловій за співпрацю з ФСБ та заклики до інших суддів перейти на бік окупантів.
Липень поточного року – Генеральна прокуратура України оголосила підозру судді Якимовського районного суду Запорізької області Світлані Федорець за виправдання військової агресії рф проти України. Тоді ж Державне бюро розслідувань почало розслідували справу щодо державної зради суддю Чернігівського районного суду Запорізької області Віталія Ломейка.
Це судді з явними проросійськими позиціями, продажність яких видно за кілометри. І щодо них все зрозуміло: вирок-конфіскація-в’язниця. Втім суддівський корпус має і чимало латентних колаборантів, які, маючи явні проросійські симпатії, своєю діяльністю підривають Україну поступово, крок за кроком, рішення за рішенням.
Однією з таких суддів, виходячи з її професійної діяльності, можна назвати служительку Феміди Солом’янського районного суду м. Києва Ніну Аксьонову. З моменту повномасштабного вторгнення російських військ вона відправляла правосуддя в інтересах росіян, що вели підривну діяльність на території України.
Зокрема, слідчий відділ Управління Служби безпеки України в Закарпатській області проводив досудове розслідування кримінального провадження № 22022070000000038 від 18.03.2022р. за ч. 4 ст. 110-2 Кримінального Кодексу України (фінансування дій, вчинених з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, зміни меж території або державного кордону України). Вже 23 травня 2022 р. суддя Солом`янського районного суду м. Києва Андрій Макуха надає слідчому СБУ дозвіл на проведення обшуку в депозитарній скриньці з метою вилучення грошових коштів та накладення арешту на 870 000 дол. й 25 000 євро.
А 15 липня Ніна Аксьонова чомусь вирішує скасувати арешт в рамках вказаного кримінального провадження та повернути все підозрюваному. І тут суддя Ніна Аксьонова чомусь вирішує скасувати арешт в рамках вказаного кримінального провадження на майже870 000 дол. та 25 000 євро. Рішення судді важко пояснити. Іншими словами вона віддала заарештовані кошти людям, які підозрюються у фінансуванні захоплення державної влади, на п’ятому місяці повномасштабного вторгнення російських окупантів на територію України. В розпал війни підтримала злочинців в їх справі з підривної діяльності в Україні.
Повний текст ухвали так і не з’явився у відкритому доступі за 16 місяців після оголошення резолютивної частини. Зазвичай коли судді на тривалий час «забувають» опублікувати повний текст свого рішення – це майже прямий доказ того, що документ нечистий, не має правових підстав і має явну корупційну складову. До речі, це також є прямим порушенням норм ч.2 ст.376 Кримінально-процесуального кодексу, відповідно до якої повний текст ухвали (постанови) повинен бути складений не пізніше п’яти діб з дня оголошення резолютивної частини і оголошений учасникам судового провадження.
Крім цього, Аксьонова не дозволила СБУ вилучити комп’ютерну техніку, жорсткі диски, мобільні телефони, інші документи, що підтверджують роботу підозрюваних на країну-агресора. На думку судді, не доведено, що вищевказані речі можуть мати значення для досудового розслідування у даному кримінальному провадженні. Такий крок вже прямо вказує на особисту зацікавленість судді в тому аби підозрювані не були засуджені за державну зраду та уникли покарання.
Пару слів щодо обставин справи, в якій Ніна Аксьонова не побачила ознак фінансування підривної діяльності.
Кошти, з яких зняла арешт суддя, належали Ігорю Голосеніну. Останній керував всіма грошовими потоками фінансово-промислової групи «Енерго» (далі-ФПГ «Енерго») та повністю забезпечував діяльність підконтрольних благодійних фондів на території України. Станом на 2017 рік до її складу входили компанії: ТОВ «Інкостіл Груп», ТОВ «Композит-Факторинг» (оптимізація фінансових потоків групи), ТОВ «Глобал Кастодіан».
Крім того, в структуру групи входили й офшорні компанії. Зокрема, Fintest Trading Ltd (Кіпр, HE51541), яка в свою чергу впливала на діяльність ТОВ «АЙ СІ ЕЙЧ» (в минулому - ТОВ «Індастріал Коал Холдінг»).
Частину отриманого прибутку ФПГ «Енерго» направляло на фінансування благодійних фондів «Мироздание», «Анастасіс», «Благо», «Рідіос». В свою чергу ці «благодійники» спрямовували кошти на храми московського патріархату та окремим представникам духовенства зазначеної єпархії, відомими своїми проросійськими позиціями й підривною діяльністю на шкоду національним інтересам України.
Крім цього на кошти від вищезазначених благодійних фондів та сприяння високосановних священників московського патріархату купувалася нерухомість в анексованому росією Криму, а також будувалися туристичні та інфраструктурні об`єкти на окупованих територій України.
Ще одна частина грошових коштів, які заходять на рахунки зазначених благодійних фондів використовуються для утримання телеканалів медіа холдингу «МедіаІнвест»: «Радость моя» та «Глас».
До того ж, 13 листопада 2014 року за кошти вищевказаних фондів створено сайт «Русский мир». Як відомо, цей сайт використовувався для розповсюдження неправової інформації про ситуацію в України, поширював темники про «київський нацистський режим», розпалював міжнаціональну ворожнечу та схиляв не брати участь у «братовбивчій війни на Донбасі на боці України».
Варто зазначити, що керівництво діяльності вказаного медіаблоку на території росії здійснює схіархімандрит Ілій в миру Олексій Ноздрін, який є особистим радником керівника РПЦ МП, патріарха Московського і всієї Русі Кирила в миру Володимира Гундяєва. Останній відомий постійними закликами до росіян вбивати українців.
Загальновідомо, Гундяєв вже давно співробітничає зі спецслужбами рф та забезпечує проведення розвідувально-підривної діяльності на території України через осередки – церкви московського патріархату в Україні. .
Всю цю інформацію слідчі донесли до Аксьонової, і вона не могла не розуміти всю схему з фінансування колаборантської діяльності через ФПГ «Енерго» в Україні та очевидності вини підозрюваних. Тобто суддя свідомо допомогла людям, що розпалювали війну та працювали в напрямку дестабілізації ситуації і були одним з підшипників, який запустив машину повномасштабного вторгнення в України! І Ніна Аксьонова зробила все можливе для того аби колаборанти мали змогу знищити всю документацію, а грошові кошти зникли з території держави, яку так старанно намагалися захопити.
З огляду на біографію Ніни Аксьонової це і не дивно. Колеги відзиваються про неї як про ліниву, дріб’язкову, низькоморальну, дуже ласу до грошей особу. Вони також підтверджують любов Аксьоновї до всього російського й зневажливе ставлення до учасників судового процесу. Їх слова згодом знайшли своє підтвердження.
Тезка відомого кримського колаборанта свою кар’єру почала зі скандалів. Працюючи помічницею судді Рівненського районного суду Рівненської області Юлії Гнатущенко вона відбила чоловіка Дмитра Зубчика у власної шефині. Згодом пфідійнялася велика буча при розлученні Гнатущенко з екс-благовірним, бо суддя дізналася про його садистські схильності і часті побиття їх спільної дитини.
Аналіз частини судових рішень говорить про схильність Аксьонової до всього брендового або до власників брендових речей. Вона часто у збиток державі повертала контрабандні речі преміум класу власникам. Так, позбавила штрафу за незадекларовані сумки Louis Vuitton та BottegaVenetta, повернула сумку «Louis Vuitton» вартістю 90 тис грн., зобов’язала митників повернути 4 600 євро, які ті вилучили за порушення правил перевезення валюти через кордон; повернула конфісковані ювелірні вироби «Cartier» вартістю близько 10 000 дол. та продукцію «Hermes» на 5 000 євро. На таких рішеннях навряд чи багато можна «заробити». Як кажуть, бере кількістю. Втім і тут якось небагато. Вірніше небагато бере на себе роботи. Якщо глянути кількість справ на суддівську одиницю Солом’янського суду столиці, то вийде, що в середньому на суддю припадає по 10-15 засідань на день. У Аксьонової не більше шести. До того ж вона часто взагалі не призначає судових засідань. Може навіть тижнями не проводити судові засідання.
До речі, Ніна Аксьонова почала шукати собі помічника судді. Невже так роботи багато? Чи треба компанія для спільного обговорення брендів?
За даними порталу Судова влада України у Аксьонової до кінця року призначено 112 засідань. А це 40 робочих днів. Виходить менше ніж три засідання на день. Нехай по існуючим справам буде ще 80 засідань. Все одно виходить по 5 засідань/день. Не перенавантажує себе роботою.
Інста-сторінка Аксьонової видає її любов до всього російського. Зокрема у судді багато підписок на виконавців, адвокатів та блогерів країни-агресора, що підтримують війну в Україні. Зокрема на юристку Ольгу Алпатову, візажиста російських зірок Сердара Камбарова, тощо.
Про інші «здібності» судді, що полюбляє бренди і руський світ говорить її паблік у Facebook. Поздоровляючи дорослу подругу з народженням дитини, вона застосувала мову і форму поздоровлення трирічної дитини.
Дуже хотілося б сподіватися, що це такий собі примітивний креатив, а не зародки інфантилізму, який може вивести судову систему на новий рівень сюсюкання Іменем України. От любов до брендованих брязкалець та повне відчуття настання покарання за свої дії – такої собі дитячої безкарності - свідчать саме про розвиток цього синдрому. В такому разі не зайвим було би Аксьоновій звернутися до лікаря за спеціалізованою допомогою. До речі, мабуть треба на законодавчому рівні запровадити щорічний огляд психологів для суддів. Не всі витримують навантаження та часто мають нервові зриви та агресію, які потім відображаються на долях громадян.
0 ☞ :
Отправить комментарий