21 березня 2016 року у Києві відбулися дві події пов’язані з закупівлями ліків за бюджетні кошти, повідомляє портал "Майдан.Інфо".
Об 11-00 год. в Міністерстві охорони здоров`я відбулася публічна дискусія з медичною, експертною та пацієнтською спільнотою щодо закупівлі ліків для онкохворих дітей державним коштом через міжнародну організацію Crown Agents, під час якої заступник Міністра охорони здоров`я Ігор Перегінець сказав, що у нас із закупівлею ліків все «ок». Гроші у кінці 2015 року перераховані - залишилось почекати так десь до середини літа і медикаменти ми отримаємо. Загалом нічого нового: “жарьтє рибу – риба будєт”.
О 13-30 год. представники пацієнтських організацій на круглому столі “Коли, скільки і які ліки отримають пацієнти? Реформа охорони здоров’я України”, організованому Всеукраїнською Радою захисту прав та безпеки пацієнтів, намагалися довести протилежне – “жити по-новому” стало гірше. Кошти, виділені на закупівлю ліків у 2015 році, де-факто не освоєні, ліків немає, а ті що вже закуплені відрізняються своєю якістю, але чомусь не в кращій бік.
Отже, коли мова заходить про державні закупівлі, то йдеться не лише про корупцію. З нею все ясно. Немає ніяких сумнів у тому, що закупівлі через міжнародні організації - це просто новий різновид корупції, на який не поширюється українська юрисдикція.
Мова про антигуманну дію – заощаджені на якості. Заощадження на медицині – це тренд, який сформований ще в середині 90-х років. Саме тоді вищою політичною владою було чітко сказано: порятунок потопаючих – справа рук самих потопаючих. Початком реалізації цієї антигуманної політики стало бездумне руйнування системи Семашко – системи в якій родину лікувало три лікарі: дільничний терапевт, дільничний педіатр та дільничний гінеколог. Замість того, щоб доповнити цю команду дільничним онкологом, “турботлива” українська держава вирішила, що для лікування родини вистачить і одного лікаря широкого профілю – сімейного, і сказала, що це і є та сімейна медицина, яка потрібна нашим громадянам. При тому, що ніхто з громадян не просив її цього робити. Більше того, громадяни вимагають відновлення педіатричної служби. Але медичні чиновники вперто апелюють до “світового” досвіду і просять не заважати їм і надалі “турбуватися” про пацієнтів.
Сьогодні результати цієї “турботи” ми бачимо на конкретних прикладах забезпечення ліками пацієнтів – батьки дітей з рідкісними хворобами відмовляються від закупленого за державні кошти неякісного гормону росту і витрачають власні 20 тис грн. на лікування своїх дітей, у гемофіліків вміст флаконів не розчиняється,і таке інше.
На сьогодні ми ще не знаємо, які саме ліки пацієнтам закуплять через Crown Agents. Але щось підказує, що закуплять не те чого очікують батьки онкохворих дітей.
Ситуація з державними закупівлями ліків взагалі унікальна. Нагадаємо, що для запобігання корупції в Україні давним-давно був запроваджений інститут тендерів. Але як з’ясувалося тендери стали не лише розсадником корупції, але й зручним інструментом саботажу закупівель медикаментів самими корупціонерам. А корупціонери не є суб’єктами цього ринку, вони не можуть бути ними за визначенням, суб’єктами є державні інституції. Саме вони дають можливість затягувати, гальмувати або взагалі не закуповувати ліки.
Тобто фармацевтична мафія – це не лише Борис Литовський, Петро Багрій чи Гліб Загорій. Фармацевтична мафія – це Борис Литовський, Петро Багрій, Гліб Загорій та армія державних службовців у медичній сфері.
Отже, з метою антикорупційної боротьби, ВР України було прийнято закони, які нібито створюють нові антикорупційні механізми при закупівлі ліків через міжнародні організації. До речі, ніхто не чув про успіхи діяльності новоствореного антикорупційного бюро і антикорупційного прокурора?
Активним лоббістом процесів закупівель ліків через міжнародні структури був і залишається нинішній міністр Квіташвілі.
Отже, “нова економічна політика” в сфері закупівель медикаментів виявилася черговим уродливим дитям численних реформаторських вагітностей. А хочете знати чому половина цих вагітностей закінчується викиднями, а інша половина народженням недієздатних плодів з вродженими вадами розвитку? Все дуже просто. Всі ці вагітності, у тому числі і остання - з міжнародними закупівлями, отримані за рахунок штучного запліднення. Відомо, що біологічний матеріал при штучному заплідненні отримують шляхом мастурбації. Так ось ідеї для реформ в нашій країні також отримуються за допомогою інтелектуальної мастурбації на симпатичний і комфортний для психіки медичного чиновника образ проблем. Іншого способу отримання реформаторських ідей в медицині, окрім як мастурбація чиновників на вигадані та зручні для них проблеми, просто не існує. Але це ще не все. З отриманих у вказаний спосіб ідей, представниками політичної влади відбирається найбільш комфортна і потрібна для досягнення тих чи інших політичних цілей єдина ідея.
Закупівлі через міжнародні організації – це така сама зручна реформаторська ідея відібрана політиками для впорядкування та взяття під контроль корупційних схем при закупівлі ліків. Єдина відмінність від попередніх реформ, що саме ця ідея, мабуть, прийшла з-за кордону. Українські політики подумали і дали добро. Передусім новий механізм закупівель дає можливість відсікти конкурентів за допомогою корупційного ресурсу. Мало хто розуміє, що корупційний ресурс не є безмежним й тому не може прогодувати всіх бажаючих. Ну, й не треба забувати, що корупційна діяльність передбачає постійне підвищення корупційної “культури”, а не всі учасники здатні до постійного вдосконалення і підвищення свого “професійного” рівня. Своїми безалаберними діями, відстаючі в навчанні, візуалізують та дискредитують весь корупційний “цех”.
Таким чином, вся ця ідея з державними закупівлями дає можливість модернізувати корупційну схему, вивести її з української юрисдикції і заощадити бюджетні кошти. Заощадження коштів для політиків є також не другорядним ефектом – політики намагатимуться це “продати” своїм виборцям як “перемогу”, таке собі чергове “миздобули”. І це насправді буде сприйнято значною частиною суспільства саме так. Мало хто задумається – “А як саме будуть використані заощаджені кошти? А чи виживуть після цього пацієнти?” Головне, що “ми перемогли корупцію!” Не треба забувати, що більшість з нас – виходці з СРСР, де перемога у соцзмаганні – це наше “всьо”. А те, що самі учасники цього магання живуть у злиднях, і що від цих соцзмагань страждають інші – то таке, буває…
"Відкрита Україна"
Об 11-00 год. в Міністерстві охорони здоров`я відбулася публічна дискусія з медичною, експертною та пацієнтською спільнотою щодо закупівлі ліків для онкохворих дітей державним коштом через міжнародну організацію Crown Agents, під час якої заступник Міністра охорони здоров`я Ігор Перегінець сказав, що у нас із закупівлею ліків все «ок». Гроші у кінці 2015 року перераховані - залишилось почекати так десь до середини літа і медикаменти ми отримаємо. Загалом нічого нового: “жарьтє рибу – риба будєт”.
О 13-30 год. представники пацієнтських організацій на круглому столі “Коли, скільки і які ліки отримають пацієнти? Реформа охорони здоров’я України”, організованому Всеукраїнською Радою захисту прав та безпеки пацієнтів, намагалися довести протилежне – “жити по-новому” стало гірше. Кошти, виділені на закупівлю ліків у 2015 році, де-факто не освоєні, ліків немає, а ті що вже закуплені відрізняються своєю якістю, але чомусь не в кращій бік.
Отже, коли мова заходить про державні закупівлі, то йдеться не лише про корупцію. З нею все ясно. Немає ніяких сумнів у тому, що закупівлі через міжнародні організації - це просто новий різновид корупції, на який не поширюється українська юрисдикція.
Мова про антигуманну дію – заощаджені на якості. Заощадження на медицині – це тренд, який сформований ще в середині 90-х років. Саме тоді вищою політичною владою було чітко сказано: порятунок потопаючих – справа рук самих потопаючих. Початком реалізації цієї антигуманної політики стало бездумне руйнування системи Семашко – системи в якій родину лікувало три лікарі: дільничний терапевт, дільничний педіатр та дільничний гінеколог. Замість того, щоб доповнити цю команду дільничним онкологом, “турботлива” українська держава вирішила, що для лікування родини вистачить і одного лікаря широкого профілю – сімейного, і сказала, що це і є та сімейна медицина, яка потрібна нашим громадянам. При тому, що ніхто з громадян не просив її цього робити. Більше того, громадяни вимагають відновлення педіатричної служби. Але медичні чиновники вперто апелюють до “світового” досвіду і просять не заважати їм і надалі “турбуватися” про пацієнтів.
Сьогодні результати цієї “турботи” ми бачимо на конкретних прикладах забезпечення ліками пацієнтів – батьки дітей з рідкісними хворобами відмовляються від закупленого за державні кошти неякісного гормону росту і витрачають власні 20 тис грн. на лікування своїх дітей, у гемофіліків вміст флаконів не розчиняється,і таке інше.
На сьогодні ми ще не знаємо, які саме ліки пацієнтам закуплять через Crown Agents. Але щось підказує, що закуплять не те чого очікують батьки онкохворих дітей.
Ситуація з державними закупівлями ліків взагалі унікальна. Нагадаємо, що для запобігання корупції в Україні давним-давно був запроваджений інститут тендерів. Але як з’ясувалося тендери стали не лише розсадником корупції, але й зручним інструментом саботажу закупівель медикаментів самими корупціонерам. А корупціонери не є суб’єктами цього ринку, вони не можуть бути ними за визначенням, суб’єктами є державні інституції. Саме вони дають можливість затягувати, гальмувати або взагалі не закуповувати ліки.
Тобто фармацевтична мафія – це не лише Борис Литовський, Петро Багрій чи Гліб Загорій. Фармацевтична мафія – це Борис Литовський, Петро Багрій, Гліб Загорій та армія державних службовців у медичній сфері.
Отже, з метою антикорупційної боротьби, ВР України було прийнято закони, які нібито створюють нові антикорупційні механізми при закупівлі ліків через міжнародні організації. До речі, ніхто не чув про успіхи діяльності новоствореного антикорупційного бюро і антикорупційного прокурора?
Активним лоббістом процесів закупівель ліків через міжнародні структури був і залишається нинішній міністр Квіташвілі.
Отже, “нова економічна політика” в сфері закупівель медикаментів виявилася черговим уродливим дитям численних реформаторських вагітностей. А хочете знати чому половина цих вагітностей закінчується викиднями, а інша половина народженням недієздатних плодів з вродженими вадами розвитку? Все дуже просто. Всі ці вагітності, у тому числі і остання - з міжнародними закупівлями, отримані за рахунок штучного запліднення. Відомо, що біологічний матеріал при штучному заплідненні отримують шляхом мастурбації. Так ось ідеї для реформ в нашій країні також отримуються за допомогою інтелектуальної мастурбації на симпатичний і комфортний для психіки медичного чиновника образ проблем. Іншого способу отримання реформаторських ідей в медицині, окрім як мастурбація чиновників на вигадані та зручні для них проблеми, просто не існує. Але це ще не все. З отриманих у вказаний спосіб ідей, представниками політичної влади відбирається найбільш комфортна і потрібна для досягнення тих чи інших політичних цілей єдина ідея.
Закупівлі через міжнародні організації – це така сама зручна реформаторська ідея відібрана політиками для впорядкування та взяття під контроль корупційних схем при закупівлі ліків. Єдина відмінність від попередніх реформ, що саме ця ідея, мабуть, прийшла з-за кордону. Українські політики подумали і дали добро. Передусім новий механізм закупівель дає можливість відсікти конкурентів за допомогою корупційного ресурсу. Мало хто розуміє, що корупційний ресурс не є безмежним й тому не може прогодувати всіх бажаючих. Ну, й не треба забувати, що корупційна діяльність передбачає постійне підвищення корупційної “культури”, а не всі учасники здатні до постійного вдосконалення і підвищення свого “професійного” рівня. Своїми безалаберними діями, відстаючі в навчанні, візуалізують та дискредитують весь корупційний “цех”.
Таким чином, вся ця ідея з державними закупівлями дає можливість модернізувати корупційну схему, вивести її з української юрисдикції і заощадити бюджетні кошти. Заощадження коштів для політиків є також не другорядним ефектом – політики намагатимуться це “продати” своїм виборцям як “перемогу”, таке собі чергове “миздобули”. І це насправді буде сприйнято значною частиною суспільства саме так. Мало хто задумається – “А як саме будуть використані заощаджені кошти? А чи виживуть після цього пацієнти?” Головне, що “ми перемогли корупцію!” Не треба забувати, що більшість з нас – виходці з СРСР, де перемога у соцзмаганні – це наше “всьо”. А те, що самі учасники цього магання живуть у злиднях, і що від цих соцзмагань страждають інші – то таке, буває…
"Відкрита Україна"
0 ☞ :
Отправить комментарий