Роковини Іловайська: чи зробили висновки з трагедії в Києві?

Днями незалежний журналіст з Донецька Артем Фурманюк пояснив, як воюють за сфери впливу терористи на Донбасі. Зокрема, на його думку, яку він озвучив у ефірі "Еспресо.TV", у місті Горлівка Донецької області, де нині "керує" терорист Ігор (Бєс) Безлєр, повернулися "90-ті".
"У Горлівці відбуваються ті процеси, які відбувалися в 90-і роки на Донбасі. Горлівку номінально контролює Безлєр. Не потрібно надавати великого значення новинам про Горлівку, бо за низкою новин в Горлівці почали роботу ряд заводів, це не могло б відбуватися, якби була якась анархія. Однак між бойовиками періодично відбуваються конфлікти, які мають загострення", - розповів Фурманюк.
За його словами, у Горлівці ніколи не було єдності серед бойовиків.
"Той же Гіркін (Ігор, Стрєлок, - Ред.) підпорядковувався безпосередньо Росії, а в Донецьку місцеві бойовики підпорядковувалися місцевим елітам Донбасу. Це той же "Оплот", який прибув в область зі слів Ахмєтова за його пропозицією. Той же "Восток", керований колишнім сбушником Ходаковським. Між ними споконвічно був конфлікт, коли "гіркінці" залишили Краматорськ і Слов'янськ, і перемістилися в Донецьк, а "Восток" з Ходаковським і "Оплот "були "вичавлені" в Макіївку", - сказав журналіст.
За інформацією Фурманюка, "останнім часом вони знайшли спільну мову з Захарченком (Олександр, так званий "прем'єр-міністр" "ДНР", - Ред.). І зараз більше орієнтуються на Кремль. А місцеві еліти шукають розуміння у Безлєра. Про це побічно можна судити з висновків Сергія Тарути, який є 100% ставлеником донецького клану. Крім того в ЗМІ з'являються повідомлення про його захоплення земель в Пущі-Водиці. У них є певні домовленості з Кремлем і Путіним, але у них у кожного є свої інтереси", - резюмував Артем Фурманюк.
Нагадаємо, що останніми місяцями і мас-медіа регулярно з'являються новини про бої між самими терористами за сфери впливу.
Водночас, напередодні роковин сумнозвісної Іловайської трагедії, не зайвим буде пригадати, як все це починалося, з репортажа того ж Артема Фурманюка, який люб'язно опублікувало більше року тому "Радіо Свобода".
Виявляєься, що на Донецьку і Луганську області претендував не стільки Путін, скільки одіозний український олігарх Рінат Ахметов. Патріоти в Україні й досі ламають голови над тим, що робити і хто винен. Відповіді на ці питання слід шукати, на переконання Фурманюка, в тому відрізку часу, коли нова влада спробувала прозондувати громадськість на предмет її ставлення до призначення керівником Донецької облдержадміністрації Ріната Ахметова. Принаймні, про цей намір Києва написали тоді провідні ЗМІ України. Між тим, Ахметов ніколи не прагнув бути публічною фігурою і завжди прагнув плести павутину з тіні. Все вирішуєш, але ні за що перед країною не відповідаєш. Виключенням стали лише декілька років після 2006 року, коли вже визнаний всіма «хазяїн» Донбасу поспішив до парламенту за здобуттям депутатської недоторканості.
Так чи інакше, але керівником ОДА став інший олігарх, дрібніший – Сергій Тарута. Втім, сам він в інтерв’ю журналістам зізнався, що зайняти головний владний кабінет Донецької області його попросив саме Ахметов. При цьому Тарута не є політично самодостатнім. Він повністю підконтрольний більш сильному Ахметову і ніколи б не пішов проти його волі. Це все ж таки різного масштабу фігури.
І от тут почав зростати міф про олігархів-рятівників...
Послання влади громадянам України полягало в тому, що, мовляв, путінська окупація представляє загрозу для українських товстосумів, і ті, з побоювань втратити свій бізнес, почнуть наводити лад в регіонах. Але це було або прорахунком нової влади, або брехнею. У нинішніх умовах Ахметову абсолютно не довелося переживати за свої гроші. В олігарха все було і є в повному ажурі: раби працюють, підприємства не захоплюють.
У свою чергу, дніпропетровці мають дякувати за спокій в області не стільки Коломойському, скільки самим собі. Тутешній народ під час Євромайдану зумів проявити свою силу, єдність і патріотизм. Від цього і відштовхувався у виборі тактики своїх дій місцевий олігарх і, ясна річ, не помилився. Можна не сумніватися, що за це Коломойський ще зажадає від дніпропетровців політичних дивідендів у майбутньому. Ахметов же зробив ставку на дестабілізацію, тому що знав – це обов’язково спрацює. Адже населення у вічно проблемному регіоні дуже довго і монопольно обробляли політтехнологи Партії регіонів.
У свою чергу, влада просто не могла не знати, що автором сепаратистського шабашу в Донецьку є ніхто інший, як сам Ахметов. Дестабілізація в регіоні йому якраз на руку. Це і є його головний козир у шантажі Києва.
Виявляється, найдавнішньою жаданою мрією найбагатшої людини України було створення свого особистого ханства в межах України. Навіть незадовго до президентства Януковича експерти говорили про те, що «політичною надією Ахметова є бажання «відбити Донбас в Януковича». Потім плани довелося відкласти на невизначений термін, але сьогодні олігарх просто не міг не скористатися поточною ситуацією. Поза сумнівом, Ахметов поставив на федералізацію, при якій Київ фактично визначатиме лише зовнішню політику країни, а донецькі суди, силовики, місцевий бюджет і таке інше стануть повністю підконтрольні дійсному хазяїну Донбасу.
А все почалося із гасла "Міліція з... Ахметовим"...
Розрахунок Ахметова був геніальний і простий. Він зробив ставку на підконтрольних йому «сепаратистів» та тотальну приватизацію міліції Донецької області і подальший саботаж нею всіх вимог центральної влади відносно наведення ладу в області. У ситуаціях, подібних до сьогоднішньої, вочевидь, контроль над силовими структурами виходить на перший план.
З цим завданням Ахметов впорався просто прекрасно. Спочатку він виторгував у нової влади начальника обласного УМВС, котрий керував раніше службою безпеки належного Ахметову ДТЕК – Костянтина Пожидаєва, а той оперативно наповнив керівництво міліції області старими перевіреними кадрами – справжніми церберами Донецького клану, що ненавидять все, що пов’язане з Україною, в цілому, та Майданом, зокрема.
Серед них і новий начальник управління кримінального розшуку ГУ МВС в області, який свого часу очолював службу безпеки на Маріупольському меткомбінаті імені Ілліча, що належить Ахметову, і нинішній начальник кримінальної міліції області Сергій Пілігрім – колишній заступник начальника Маріупольського порту з безпеки. Звісно, порт теж контролюється олігархом.
І якщо в кабінетах обласного УВС усюди виключно ахметовські кадри, то по містах і селах Пожидаєв розсадив начальниками служак найвпливовішої в недавньому минулому «Сім’ї» України. Наприклад, посада глави міліції Дзержинська дістався Павлу Панасюку, що був із давніх пір фаворитом Віктора Януковича, а начальником Ясиноватської міліції став кум сина екс-генпрокурора і народного депутата Артема Пшонки – Сергій Забор.
Про який захист Донецької області від сепаратистів взагалі могла йти мова з такими призначенцями? Лише про сприяння!
У одній зі своїх попередніх статей Фурманюк згадував про те, що у блокуванні однієї з військових частин в Донецької області в кінці березня брали активну участь двоюрідний брат і племінник начальника міліції Донецької області – Олег та Сергій Пожидаєви. Вочевидь, що на сторону українців ніколи б не примкнув і Валентин Парсенюк, який був відсторонений з посади начальника міліції Миколаївської області через жахливі події у Врадіївці. А саме ця людина була нещодавно призначена помічником головного міліціонера Донеччини. Таку незначну посаду йому дали не випадково. Щоб його призначення не впадало в очі і не викликало обурення в народу. Тоді як реальний вплив цього кадра у стінах обласного УВС зараз величезний.
Таким чином, міліція Донецької області підкорялася Авакову лише номінально. Фактично, всі кандидатури міліцейських градоначальників затверджувалися зовсім не у профільному міністерстві, а в офісі Ріната Ахметова в «Люксі». Не варто також сприймати серйозно відставку Пожидаєва. Це всього лише спроба зняти з себе відповідальність за те, що відбувається перед суспільством. Як і історія з нібито утриманням сепаратистами мера Слов’янська Неллі Штепи або «викрадання» начальника міліції Краматорська – Віталія Колупая.
Те, що мітинг прибічників єдиної України, проведений у квітні 2014 року в Донецьку, пройшов без очікуваного і вже традиційного насильства, не повинне нікого вводити в оману. Донецька міліція зовсім не з народом. Адже, що заважало правоохоронцям забезпечити захист того ж мітингу в Донецьку 13 березня, коли загинули 2 людини і були десятки поранених? На цей раз акцію охороняли близько тисячі співробітників міліції, включаючи «кінноту» і силовиків із собаками. Навряд чи тому, що на мітинг прилетів Олег Ляшко.
Цього разу обійшлося без крові лише тому, що хазяїн Донбасу просто не був у ній зацікавлений. Він, судячи з усього, наперед знав, що в найближчі години отримає все, що йому потрібне. За наявною інформацією з інсайдерських джерел, ще вчора всі основні фігури на політичній дошці країни досягли таємного консенсусу у вигляді проведення референдуму про федералізацію, який хочуть провести не пізніше від 11 травня поточного року. Побічно на це вказує і риторика вчорашніх заяв Турчинова і Яценюка, в яких йдеться, що влада готови надати російській мові статус офіційної і надати регіонам фінансову і економічну автономію, а також похвали Тимошенко на адресу Ахметова.
Правда і те, що якби нинішні вожді дійсно хотіли б зупинити вакханалію на Донбасі, вони б не просили Захід посилювати економічні санкції відносно Кремля, а елементарно натиснули б на пана Ахметова. Більш того, ахметовський ДТЕК увесь цей час отримує жирну фінансову допомогу від розкраденої держави!
Щодо результатів референдумів на Донбасі, напередодні Артем Фурманюк не мав жодних сумнівів. Таким чином, Донецька область практично стала повною власністю Ахметова, який, у свою чергу, віддасть Путіну все йому належне за військову підтримку. Наприклад, економічно допоможе з тим же самим Кримом, аби не "напружувати" потерпаючий від санкцій за анексований Крим державний бюджет Кремля.
Знайдеться тут місце і Януковичу зі своєю камарільєю – Пшонкою, Захарченком, Клименком. Адже повернулися ж нещодавно до області бандити, що тероризували донецький "Євромайдан" впродовж декількох місяців...
Із цього всього і випливають трагічні події навколо Іловайська, яким фактично передувала невдала спроба оточення Коломойського "віджати" в Ахметова та ДТЕК Углегорську ТЕЦ. І це надзвичайно далекий від висот військового оперативно-стратегічного мистецтва епізод став, на жаль, черговою болючою поразкою не тільки так званого клану "Приват", але й усієї України вцілому.
Нагадаємо, що командир батальйону "Шахтарськ" Андрій Філоненко неодноразово свідчив, що плануванням операції зі взяття Іловайська займався тоді ще заступник дніпропетровського губернатора Геннадій Корбан. Філоненко зокрема зазначив, що 5 серпня 2014 року Геннадій Корбан провів нараду, на якій, окрім нього, були присутні комбат "Донбасу" Семен Семенченко, командир батальйону "Азов" Андрій Білецький і командувач сектору "Б" генерал Руслан Хомчак.
"Нараду було присвячено плануванню операції із зачищення й взяття Іловайська... Там всі завдання ставив Корбан... Командував там всім не Хомчак, на мою думку, командував там всім Корбан", - сказав комбат.
За словами Філоненка, розпорядження керівництва МВС про залучення батальйонів спецпризначення до операції не було, адже батальйони підкорялися безпосередньо генералові Хомчаку, як керівникові сектору.
Комбат "Шахтарська" відзначав, що 7 серпня минулого року мав на руках агентурні дані про істотне збільшення кількості терористів в Іловайську, які надав Корбану, а також керівництву батальйонів "Азов" та "Дніпро-1".
Однак, за словами Філоненко, вони ці дані проігнорували й наполягали на малій кількості супротивника й можливості взяття міста силами батальйонів "Шахтарськ", "Азов" і "Дніпро-1".
Він також повідомив, що під час проведення операції з взяття Іловайська загинуло 4 і було поранено 16 бійців батальйону "Шахтарськ", наголосивши, що дозвіл на відхід з позицій давав особисто міністр внутрішніх справ Арсен Аваков.
Слід відзначити, що у коментарі "Українській правді" Геннадій Корбан однозначно заявив, що не знає такого комбата як Філоненко і заяви "самозванців" не коментує, а також... заперечив свою участь у розробці плану зі взяття Іловайська.

Втім, трохи згодом Семен Семенченко, нібито розсварившися із Корбаном, публічно визнав загибель понад 1 тис. бійців в оточенні під Іловайськом. А кандидат на той час у народні депутати від "Радикальної партії" Ігор Мосійчук на своїй сторінці в соцмережі Facebook у жовтні минулого року написав:
"За моєю інформацією у нараді брали участь кобмат "Дніпра 1" Юрій Береза, комбат "Донбасу" Семен Семенченко, журналіст, головний редактор сайту "Цензор.Нет" Юрій Бутусов, комбат "Шахтарська" Андрій Філоненко, комбат "Азова" Андрій Білецький. У ході наради, деякі із присутніх командирів отримали грошову винагороду за участь у майбутній Иловайской операції. Корбан інформував комбатів про відсутність будь-яких укріплень районів і військової техніки в Іловайську".
"Генерал Хомчак прибув на нараду до Корбана значно пізніше і повністю підтвердив все, що до цього говорив Корбан. Саме так, в кабінеті цивільної людини, - Геннадія Корбана, - було прийнято рішення про похід на Іловайськ",- наголосив Ігор Мосійчук, закликавши Генпрокуратуру допитати присутніх на вказаній нараді, встановити, на яких підставах цю нараду проводив саме Геннадій Корбан і "клопотати перед судом про негайне взяття під варту осіб, які свідомо послали на смерть добровольчі батальйони і військові частини збройних сил".
Нагадаємо, що за офіціними даними прокуратури, які озвучив головний військовий прокурор України Анатолій Матіос, підтверджена загибель 459 осіб в результаті бойових дій під Іловайськ Донецької області, 478 осіб отримали поранення різного ступеня тяжкості.
"З моменту останнього озвучування на сьогодні слідством підтверджена, шляхом отримання документальних матеріалів, загибель під Іловайськ 459 людей, поранення - 478 і також нанесення матеріального збитку, шляхом втрати бойової техніки на суму понад 70 мільйонів гривень", - зазначив Матіос.

"Відкрита Україна"
Share on Google Plus
    Blogger Comment
    Facebook Comment

0 ☞ :

Отправка комментария