Війна на Сході України, як і будь-який воєнний конфлікт, породила своїх героїв та антигероїв, позитивних та негативних персонажів. Відомими широкому загалу і, певною мірою, народними улюбленцями стали деякі військовослужбовці, волонтери, бійці добровольчих підрозділів, журналісти, громадські діячі. Не залишилися поза увагою і представники організацій, що займаються обміном полонених.
Ця делікатна справа швидко зробила людей, що нею займаються, широковідомими та шанованими. У ситуації, коли необхідно вести перемовини з ворогом про повернення хлопців додому, люди, яким вдавалося досягти компромісу і реально повернути бійців «на велику землю», до їх рідних і близьких, дуже швидко стали «народними героями».
Ледь не найбільш відомою організацією в ході цієї війни став «Офіцерський корпус» - організація, очолювана, нібито, генералом у відставці Володимиром Рубаном. Невідомо як, але «Офіцерський корпус» став першою організацією, що займалася обміном полонених і якій реально це вдавалося зробити. От тільки що криється за самою вивіскою «ОК» ?
Репортажі в топовових медіа з реальними кадрами визволених бійців швидко зробили свою справу – ім’я Володимира Рубана почало асоціюватися з поняттям «визволення з полону». Як наслідок – сотні тисяч підписників у соцмережах, інтерв’ю на національних телеканалах, нікому невідома до цього особа сьогодні робить заяви, до яких дослухаються мільйони.
Втім, якщо задуматися над характером тих інформаційних посилань, що почав з часом робити Рубан, стають зрозумілими його «приголомшливі» успіхи в переговорах з терористами. Висновок дуже простий: Рубан - це така ж маріонетка Кремля як і бойовики Донбасу. Одні особи, на зразок Рубана, на фоні інших - бойовиків, керованих московськими ляльководами, просто розігрують виставу для народу України про обмін полонених. І робилося це з дуже простою метою – зробити з Рубана такого собі «національного героя» в очах простих громадян. А потім цей «герой» починає озвучувати вже звичні для нас всіх тези з «братського зомбіящика» про громадянську війну, необхідність порозумітися, некомпетентність та корумпованість тотально всіх, хто має якесь відношення до керівництва АТО і т.д.
Журналісти, що почали розбиратися в історії виникнення «Офіцерського корпусу», дуже швидко дійшли висновку, що Володимир Рубан є креатурою Віктора Медведчука. Коментарі про кумівство Медведчука з Путіним уже ні для кого не є таємницею, вони тут просто зайві. Крім того, в процесі роботи організації почали спливати ще деякі цікаві факти. Володимир Рубан в переважній більшості випадків визволяв саме тих полонених, які були вигідні саме Росії. На багатьох з наших бійців організація заробила непогані капітали – ті родичі та друзі полонених, що могли заплатити хоч щось за своїх близьких, не задумуючись платили, часто останнє. Рубан і його «Корпус» звісно ж, не гребували таким супутнім заробітком.
Цинічна гра на користь Москви, поєднана з непоганим заробітком на людському горі і піаром на українських медіа, з очікуваною перспективою політичного впливу, – такий «сухий залишок» діяльності чергового квазі-героя Володимира Рубана. Далі усіх розсудить час, суспільство і Бог.
"Відкрита Україна"
Ця делікатна справа швидко зробила людей, що нею займаються, широковідомими та шанованими. У ситуації, коли необхідно вести перемовини з ворогом про повернення хлопців додому, люди, яким вдавалося досягти компромісу і реально повернути бійців «на велику землю», до їх рідних і близьких, дуже швидко стали «народними героями».
Ледь не найбільш відомою організацією в ході цієї війни став «Офіцерський корпус» - організація, очолювана, нібито, генералом у відставці Володимиром Рубаном. Невідомо як, але «Офіцерський корпус» став першою організацією, що займалася обміном полонених і якій реально це вдавалося зробити. От тільки що криється за самою вивіскою «ОК» ?
Репортажі в топовових медіа з реальними кадрами визволених бійців швидко зробили свою справу – ім’я Володимира Рубана почало асоціюватися з поняттям «визволення з полону». Як наслідок – сотні тисяч підписників у соцмережах, інтерв’ю на національних телеканалах, нікому невідома до цього особа сьогодні робить заяви, до яких дослухаються мільйони.
Втім, якщо задуматися над характером тих інформаційних посилань, що почав з часом робити Рубан, стають зрозумілими його «приголомшливі» успіхи в переговорах з терористами. Висновок дуже простий: Рубан - це така ж маріонетка Кремля як і бойовики Донбасу. Одні особи, на зразок Рубана, на фоні інших - бойовиків, керованих московськими ляльководами, просто розігрують виставу для народу України про обмін полонених. І робилося це з дуже простою метою – зробити з Рубана такого собі «національного героя» в очах простих громадян. А потім цей «герой» починає озвучувати вже звичні для нас всіх тези з «братського зомбіящика» про громадянську війну, необхідність порозумітися, некомпетентність та корумпованість тотально всіх, хто має якесь відношення до керівництва АТО і т.д.
Журналісти, що почали розбиратися в історії виникнення «Офіцерського корпусу», дуже швидко дійшли висновку, що Володимир Рубан є креатурою Віктора Медведчука. Коментарі про кумівство Медведчука з Путіним уже ні для кого не є таємницею, вони тут просто зайві. Крім того, в процесі роботи організації почали спливати ще деякі цікаві факти. Володимир Рубан в переважній більшості випадків визволяв саме тих полонених, які були вигідні саме Росії. На багатьох з наших бійців організація заробила непогані капітали – ті родичі та друзі полонених, що могли заплатити хоч щось за своїх близьких, не задумуючись платили, часто останнє. Рубан і його «Корпус» звісно ж, не гребували таким супутнім заробітком.
Цинічна гра на користь Москви, поєднана з непоганим заробітком на людському горі і піаром на українських медіа, з очікуваною перспективою політичного впливу, – такий «сухий залишок» діяльності чергового квазі-героя Володимира Рубана. Далі усіх розсудить час, суспільство і Бог.
"Відкрита Україна"
0 ☞ :
Отправить комментарий