Вересень 1999 року – найкривавіший місяць в сучасній російській історії. По всій країні в повітря злітають житлові будинки. Три сотні загиблих, майже дві тисячі – поранених.
Міліціонери, як приїхали за годину, виявили: в мішках вибухова речовина – гексоген, та таймер зворотнього відліку.
Жильців негайно евакуювали, по області оголосили план перехоплення. За добу затримали мінерів, які згодом виявилися співробітниками московської ФСБ. Але одразу після виявлення вибухівки прем'єр-міністр Путін та очільник МВС оголошують – в країні успішно попередили теракт. Та вже через півгодини директор ФСБ Патрушев робить дуже неочікувану заяву:
Це були навчання, там був цукор.
Російський історик Юрій Фельштинський спільно з Олександром Литвиненком написав книгу "ФСБ підриває Росію". В якій детально описується, як саме Володимир Путін став президентом Росії. А саме – завдяки вибухам багатоквартирних будинків наприкінці 90-х. Адже саме агенти ФСБ за наказом Патрушева і його безпосереднього керівника прем'єра Путіна мінували багатоповерхівки. Для того, щоб створити атмосферу страху і насильства. Для того, щоб посадити в президентське крісло сильного лідера, який мав би припинити всі вибухи – Володимира Путіна.
Факти про ФСБ-шників-мінерів та про причетність верхівки ФСБ не лише до мінувань, але і до інших злочинів, стали відомі Фельштинському завдяки Литвиненку. Коли в Росії гриміли вибухи і гинули люди, підполковник ФСБ сам опинився за крок до смерті. Через небажання вбивати Бориса Березовського.
7 червня 1994 року Борис Березовський – тоді директор ЛогоВАЗу – ледь не став жертвою найманих вбивць. Біля його офісу вибухнула бомба. Березовський дивом залишився живим, загинув його водій. Одним зі співробітників ФСБ, який розслідував замах, був Олександр Литвиненко. Чекіст потоваришував з олігархом. В 1997 році Березовський став замісником секретаря Радбезу РФ. Через зростаючий вплив Бориса Абрамовича на президента Єльцина та його агресивне збагачення керівництво ФСБ прийняло рішення: Березовського – вбити.
Роботу доручили Литвиненку. Той одразу ж відмовився, і почав кампанію проти свого керівництва. Чекіст разом з однодумцями кілька разів виступив перед пресою, проливаючи світло на вкрай неприглядні факти про своє керівництво. А саме – кришування бізнесу, замовні вбивства, фактичне злиття з криміналітетом.
Через оприлюднення фактів Литвиненком тодішній директор ФСБ Ковальов втратив роботу. Але колишні співробітники ополчилися проти бунтівного підполковника. Проти Литвиненка відкрили три кримінальні справи, було здійснено замах. Побоюючись за своє життя, Литвиненко був вимушений втікати до Великобританії – до Бориса Березовського.
У Лондоні Литвиненко постійно виступав перед журналістами, розвінчуючи ФСБ. Особливу увагу чекіст приділяв Путіну – новообраному президенту Росії. Так увесь світ дізнався про того, хто стояв за вибухами багатоповерхівок.
Вибачити такого Литвиненку Путін не зміг. 1 листопада 2006 року колишні колеги перебіжчика – Андрій Луговий та Дмитро Ковтун – отруїли чай Литвиненка. За кілька днів підполковник в страшних муках помер в одній з лондонських лікарень. Від отруєння полонієм-210 ( радіоактивний хімічний елемент – "24").
І лише зараз в розслідуванні смерті підполковника ФСБ поставлено жирну крапку. Щоправда, поки що лише британським правосуддям. Яке єдине звинуватило Путіна в смерті Литвиненка. І за яке він, вочевидь, ніколи не понесе покарання.
Нагадаємо, головуючий суддя Високого суду Лондона сер Роберт Оуен оприлюднив висновки про причетність президента РФ Володимира Путіна до вбивства офіцера ФСБ Олександра Литвиненка у 2006 році.
"Відкрита Україна"
0 ☞ :
Отправить комментарий