Чому за протестами на підтримку Стерненко стоять РФ і ОПЗЖ


23 лютого в найбільших містах України пройшла акція, учасники якої вимагали звільнити Сергія Стерненка, засудженого до 7 років позбавлення волі. Тисячі людей вийшли вимагати свободи для кримінального злочинця, який свій термін отримав за викрадення та катування. Причому не простої людини, а депутата обласної ради. Зрозуміло, що більшість учасників акції не усвідомлювали, що вийшли на підтримку жорстокого рецидивіста, на рахунку у якого не тільки викрадення та катування, а й справжнє вбивство. Ці люди стали жертвами маніпуляцій політичних сил, які докладають усіх зусиль для того, щоб дестабілізувати ситуацію в країні і максимально зганьбити чинну владу.

Показово, що ця акція стала спільним проектом політиків і сил, які в публічній площині зображують із себе ворогів і вже багато років ведуть показушно-непримиренну боротьбу на людях, але насправді є партнерами по бізнесу і давно співпрацюють в інтересах спецслужб Російської Федерації. Мова про Петра Порошенка, підконтрольної йому «Європейської солідарності» і функціонерів від ОПЗЖ, а також їх кишенькових угрупованнях.

Завдяки своєчасним діям кіберполіції, ми можемо відновити хронологію підготовки акції, а також особи замовників та організаторів. Вирок Стерненко суд виніс 23 лютого. У той же день після обіду, відразу після того, як новина поширилася, почалася підготовка до акції. У нашому розпорядженні виявилися скріншоти листувань, в яких організатори обговорюють платну участь в протестах. Люди повинні були виконувати роль масовки. Наприклад, в Києві учасникам платили 250 грн за 2 години стояння під Офісом Президента. І ще 15 грн. за кожну приведену людину. Характерно, що акція тривала рівно 2 години. Люди протестували рівно стільки, за скільки їм заплатили.





Співробітники кіберполіції з'ясували, що для створення видимості масових протестів організації акції використовували телеграм-канали по працевлаштуванню. Зокрема, оголошення про набір масовки для акції публікувалися в групах «Робота в Києві», «Робота для студентів», «Мітинги і масовки». Люди, що публікували ці оголошення використовували анонімайзери і фейкові акаунти. Але співробітникам кіберполіції все-таки вдалося встановити особи організаторів провокацій 23 лютого.

Ними виявилися раніше судимий за розповсюдження порнографії Руслан Грищук з Бердичева, уродженець Миколаєва Андрій Шабала, колишній кримчанин, а нині житель Херсона Олександр Задорожний, а також кілька ще не встановлених осіб.

Заклики до протестів публікувалися і в відкритих акаунтах в соціальних мережах. Зокрема, на тих, що належать Сергію Стерненку. Правда там про платний і замовний характер акції не говорилося ані слова. Однак чітко збігалося місце і час проведення.





Одним з найбільш активних учасників акцій виявився Володимир Парасюк - один з найбільш скандально відомих активістів Євромайдану, депутат Верховної Ради 8 скликання. У 2017 році слідство встановило, що Парасюк разом зі свої батьком розстрілював з вогнепальної зброї співробітників Беркута і Внутрішніх військ, щоб спровокувати більш кровопролитні зіткнення з протестуючими.



Під час протестів 23 лютого Парасюк вирвав у одного з правоохоронців шолом і передав його іншим учасникам протесту в якості трофея. Крім Парасюка в натовпі протестуючих були і інші радикальні активісти, які нападали і били співробітників поліції, а потім підпалили кілька відібраних у правоохоронців шоломів.

Хто ж координував протести в різних містах? Звідки протестуючі отримували вказівки і гроші на проплату масовки? Розглянемо все по містах.

В Одесі під будівлею Приморського районного суду заворушення влаштовували представники так званих громадських організацій "Національний спротив", "Гонор", "Рада Громадської безпеки", а також партій "Народний рух України" і "Європейська солідарність". Дії протестувальників, зокрема, координували члени "Європейської солідарності" Валентина Шульц і Уляна Супрун.



У Харкові в замовних протестах брали участь громадські організації «Спілка ветеранів АТО», «Світанок» і партії «Демократична сокира». Близько 100 осіб протестуючих намагалися заблокувати проїжджу частину міських вулиць.

Досить численні протести вийшли у Львові. Близько 700 представників громадських організацій «Рух опору капітуляціії», «комітету Майдану Львівщини», «Суспільство майбутнього», «Справа громад», а також партій «Європейська солідарність», «Демократична сокира», «Українська галицька партія» мітингували під будівлею міської ратуші.



Протести за звільнення Стерненка пройшли в Чернігові, Полтаві, Житомирі, Сумах, Чернівцях, Хмельницькому, Запоріжжі, Херсоні, Івано-Франківську, Кіровограді, Рівному, Вінниці. Дивлячись на цей список як-то важко уявити, що прихильники Стерненка живуть по всій Україні.

У Києві протест вийшов найбільшим. Близько 2000, серед котрих помічені члени організацій і партій «Рух опору капітуляціії», «Правий сектор», «ОУН», «Справа громад», «Європейська солідарність», «Голос» та інших. Київські протести координували Петро Порошенко, Мирослав Гай, Микола Козанівскій і навіть депутат від «Слуги народу» Гео Лерос.



Всі перераховані організації є зонтичною структурою, що так чи інакше підконтрольна Петру Порошенко. Колишній президент, очевидно не залишив думок про реванш і всіляко намагається розгойдати ситуацію в країні.

Таємний діловий партнер Порошенко Віктор Медведчук, який, завдяки протекції Порошенко, в попередні роки став монополістом в сфері імпорту газу і нафтопродуктів з РФ в Україну, є спонсором описаних нами протестів. Хоча зрозуміло, що справжній замовник розташовується за північною межею України.

Не так давно президент Зеленський закрив пропагандистський рупор Кремля у вигляді каналів 112, NEWSONE і ZiK і наклав санкції на компанії, що належать Медведчуку і (через Медведчука) Путіну. Структури Медведчука, а також терористи “ЛДНР” залишилися без фінансування. Це змусило Медведчука і його кураторів з ФСБ піти на крайні заходи.

Вони вирішили максимально дестабілізувати країну, щоб змусити Зеленського і його команду повернути контроль над активами і інструментами російської пропаганди. Справа Стерненко підійшло майже ідеально. Адже нікому не прийде в голову шукати слід ОПЗЖ в протестах навколо одного з їхніх головних супротивників. Втім, не підвернись Стерненко, вони знайшли б інші приводи розгойдати ситуацію. Головне, щоб влада відчувала себе незручно і частіше відволікалася від вирішення реальних проблем і наведення ладу в країні.

Ті, хто відкрито представляє протести, пообіцяли, що заворушення продовжаться. У найближчу суботу організатори планують зібрати ще більш масові мітинги. І спробують спровокувати ще більш серйозні заворушення. Але як би сильно вони не намагалися ховатися за патріотичними гаслами і кричалками, вони не можуть заперечувати, що в світі є тільки одна країна, зацікавлена в дестабілізації і розвалі України. І саме в інтересах цієї країни проводяться подібні мітинги.

Share on Google Plus
    Blogger Comment
    Facebook Comment

0 ☞ :

Отправка комментария